опліт

Значення в інших словниках

1. опліт — о́плі́т іменник чоловічого роду тин; оплот діал. Орфографічний словник української мови
2. опліт — див. перешкода Словник синонімів Вусика
3. опліт — оплоту, ч., діал. 1》 Ліса, тин. 2》 перен. Оплот. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. опліт — О́ПЛІ́Т¹, о́пло́ту, ч., діал. Ліса, тин. Оплотом його [виноградник] огородив (Сл. Б. Грінченка). О́ПЛІ́Т², о́пло́ту, ч., діал. Оплот. Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
5. опліт — ТИН (огорожа з лози, хворосту тощо); ЛІ́СА, ПЛІТ, О́ПЛІТ діал., О́ПЛІТОК діал.; ПЕРЕТИ́НОК, ПЕРЕТИКА діал. (невеликий). А барвінок! Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засихає, в'яне! (Т. Словник синонімів української мови
6. опліт — О́ПЛІ́Т, о́пло́ту, ч., діал. 1. Ліса, тин. Оплотом його [виноградник] огородив (Сл. Гр.). 2. перен. Оплот. Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! (Фр., X, 1954, 38). Словник української мови в 11 томах
7. опліт — Опліт, оплоту м. Изгородь, плетень, огорожа. І оплотом його (виноградник) огородив. Аби маржина не ростягала сіна із стога, огороджують ею оплотом з вориня. Шух. І. 170, 171. Шух. І. 76, 189. Пішла в опліт сіна (взяти). Гол. I. 199. Словник української мови Грінченка