помана
пома́на: обманъ, привидѣніе [ІФ,1890]
Пома́на:
— мана, мара [2,XIII]
— мана [XII]
— мара, привид [21]
— мара, страхіття [V]
— привид [14,I]
— примара [X]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помана — див. дурний Словник синонімів Вусика
- помана — -и, ж., діал. 1》 Мана. 2》 Поминальна паска з хрестом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помана — ПОМА́НА, и, ж., діал. Мана. – Знов – рука Єви. Знов і знов! Диявольська помана (О. Ільченко); * У порівн. Ходив [Готліб] по покоях, мов яка помана, визираючи тілько, де би міг чого причепитися (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- помана — ПОМА́НА, и, ж., діал. Мана. — Знов — рука Єви. Знов і знов! Диявольська помана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 477); *Образно. Ходив [Готліб] по покоях, мов яка помана, визираючи тілько, де би міг чого причепитися (Фр., V, 1951, 286). Словник української мови в 11 томах
- помана — Пома́на, -ни ж. Родъ кулича (поминальнаго) съ крестомъ. О. 1861. XI. Св. 61. Словник української мови Грінченка