резигнація

Резигна́ція:

— відмова від чогось, примирення з долею [29;30]

— відмовлення від чогось, відречення [44-1]

— Відречення [XX] Мені здається, що найбільша часть щасливих подруж основана іменно на тій обопільній взаємній резигнації, на поблажливості до взаємних похибок [XX]

— відречення, відмова, примирення з долею [48]

— відречення, відступ [2]

— відречення [XI]

— відставка [46-2]

— зречення [35;37]

— зречення, відмова від чогось [14,26,39]

— зречення, відмова від чогось, покора долі [II]

— зречення, відмова від чогось, примирення з долею [36]

— зречення, відмова від чогось; байдужість [51]

— Зречення, відмовлення [XX] Довголітня практика навчила мене резигнації, хоч і не суфічної, а такої, котра одним потішається: повіситись завше матимеш час [XX]

— зречення, відмовлення від чогось [20]

— зречення, відновлення [VII]

— зречення, покірність долі [IV]

— зречення; примирення з долею [III]

— примиреність, покірливість, відмовлення від чогось [46-1]

— примирення [22]

— роздуми [31]

— самозречення [49,XX] Та тільки ж самі Ви знаєте, які слабі мої (і загалом наші галицькі) сили для такої боротьби і з якою резигнацією треба до неї братися [XX]

— стан, у якому людина відмовляється від своїх бажань і замирюється з дійсністю [VI]

— сум, відмовлення від чогось, примирення з долею [25]

— тут: рішучість [19]

— цілковита покірливість долі [41]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. резигнація — резигна́ція іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. резигнація — РЕЗИГНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн., заст. Цілковита покірливість долі. Виснажені болем, наші нерви отупіли; ми не говорили з собою нічого і з тупою резигнацією ждали ранку (Фр. Словник української мови в 11 томах