смотолока

Смотоло́ка:

— людина, що опинилася в скрутному становищі; також лайливе слово [XII]

— телепень, дурень [5;7]

— Про смотолоку на підставі контексту можна здогадуватися, що це слово лайливе. У словнику Желехівського воно має два значення: 1) нежить; 2) критичне становище (т. II, стор. 889), що контекстові ніяк не відповідає. У словнику Грінченка смотолока не зареєстрована. В бойківських говірках це слово, як і в словнику Желехівського, значить нежить. Фонетично найближче смотолоці у Франка польське діалектне smotłok — замазура, нечепура. У рідному селі Франка «смотолока» значило «шкіра і кості», тобто виснажена, квола людина: «Худий, як смотолока». «—Агій на тебе, дурна смотолоко! — скрикнула Незгода. — Та я про тебе віддавна ані знати, ані чути не хочу, не то що мала б мішати твоїй безмізкій роботі!» (114). [MО,III]