страчук

Страчу́к:

— за народним повір'ям страчені душі тих, що померли нехрещеними [14]

— самовбивця, також занедбана, затуркана дитина [IV]

— у народному повір'ї страчена душа, нехрещена, вбита покриткою дитина [21]

— у народному повір'ї, страчені душі, що повмирали нехрещеними [V]

— Страчук — цікавий витвір народної фантазії — викладений як «самовбивця, також занедбана, затуркана дитина» (539). Це пояснення викликає серйозні застереження. За словником Желехівського (т. II, стор. 926) страчук значить: 1) недоношена дитина, викидень у 4 або 5 місяців; 2) занедбана дитина; 3) чорт, що вбиває людей. На Бойківщині страчча — душа чи дух викидня, який лякає вночі живих криками, благаючи хрещення. У тексті говориться: «Моя уява залюднена марами, упирями, страчуками, про які я щовечора слухаю оповідання наших двох служниць» (188). З уваги на «товариство», в якому з’являється страчук у Франка, є всі підстави здогадуватися, що це викидень, вірніше його дух. [MО,IV]