узьмик

Якщо йдеться про узьмик [III,33], то він не реєструється, як здається, в жодній слов’янській мові. З контексту можна тільки неясно припускати, що це вид риболовної снасті, але якої? Якщо пам’ятати, що в каламутній воді найчастіше ловлять рибу за допомогою відомої в основному тільки на західній та південній Слов’янщині (К. Moszyński/Kultura ludowa Słowian, t. I. Kraków, 1929, стор. 93 ) квадратної сітки, прив’язаної до двох схрещених каблуків з довгою ручкою, тоді насувається припущення, що узьмик — це рос. малявочница, польсь. podrywka, польсь. діал. рисака, чесь. čeřen, нім. Senkgarn або Senknetz, фр. carrelet, волинський павук, галицька підривка, покутська нападка, гуцульський підклад, південно-західне крошня. Якщо дане припущення вірне, тоді можна вважати, що узьмик — типово бойківське слово. Походження його неясне. Можна припускати, що в його основі лежить корінь -мик-, наявний у слові микати. Первісною формою був імовірно възмыкъ. Значення микати словник Грінченка перекладає російським дергать, рвать, таскать; вырывать, выдергивать с корнем. І польська podrywka утворена від кореня -ryw- з тотожним як у -мик- значенням. Це говорило б на користь пропонованої етимології слова. Труднощі у фонетиці. Рефлексом доісторичного възмыкъ був би на бойківському грунті не узьмик, а узмик. Нефонетичну м’якість з можна тлумачити хіба впливом узьмінь (Про етимологію укр. узьмінь див. M. Vаs mеr. Russisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg, 1958, стор. 176) (старорусь. узмень) = місце на річці, де вода ніколи не замерзає. У таких місцях узимку найчастіше й ловлять «узьмиком» рибу. «...Туди ж Тоньо й лазив, коли часом закладав у воду вершу на рибу або в каламутну воду запускав узьмик» (11). [MО,III]