хованець

Значення в інших словниках

1. хованець — хова́нець іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
2. хованець — див. чорт Словник синонімів Вусика
3. хованець — ХОВА́НЕЦЬ, нця, ч., діал. 1. Той, хто ховається. 2. Вихованець, вигодованець. 3. Чорт, домовик. Пан учитель Лупина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого в маленькій рурці (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
4. хованець — -нця, ч., діал. 1》 Вихованець. 2》 Чорт, домовик. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хованець — ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал. Словник синонімів української мови
6. хованець — ХОВА́НЕЦЬ, нця, ч., діал. 1. Вихованець. 2. Чорт, домовик. Пан учитель Лупина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого в маленькій рурці (Ков., Світ.., 1960, 103). Словник української мови в 11 томах
7. хованець — Хованець, -нця м. 1) Прячущійся. Н. Вол. у. 2) Воспитанникъ, пріемньій сынъ, вскормленникъ. Вх. Лем. 478. 3) Домовой, чортъ. Угор. Гн. І. 213. Словник української мови Грінченка