чень

Чень, чей:

— адже [46-1;46-2]

— ачей, може [I]

— але, може, таки [44-1]

— мабуть, адже [23]

— мабуть, може [4;52]

— може, а ось, адже, мабуть [12]

— може, мабуть [2]

— може, таки [8,V]

— може [II]

— мабуть, може [XII]

— може, а ось, адже [X,XI]

— може, либонь, мабуть [IX]

— може; мабуть; тож [VI,VII]

— може; чень пока: може поки що, може за той час [IV]

— Чень же ні: авжеж ні [45]

адже, може, а ось До храму людських змагань .. чень і моя доложиться цеглина. [Звн 119]; То чень в новім, великім людськім храмі хтось добрим словом і мене згадає. [Звн 119]; ”Чень ще станемо на ноги!” раз-в-раз говорив. [Звн 297] [ВЛ]

— Слова ачень же, чень же, які значать «хіба, може», в реченні: «— Ні, пані, — терпливо пояснював Борис. — Я можу і мушу симпатизувати з поляками, котрі розвивають самостійно свій польський народ, але чень же маю право жадати від них, щоб вони не боронили мені працювати для свого руського народа» (366) редакція пояснила словами «але ж» (485), «вже ж» (492). Іноді у Франка можна ачень, чень замінити словами «але ж», «вже ж», але в цитованому реченні це цілком неможливе. Воно неможливе також у реченні: «— Самостійному розвоєві вашого народа? Якого народа? Чень же польського?» (366). Та й етимологія ачень (пор. рос. чаять) заперечує пояснення, дане редколегією. [MО,III]