шваб
Шваб:
Шва́б:
— глумлива народна назва німця [2]
— глумлива народна назва німця у колишній Галичині [21]
— глумлива, а то й лайлива назва для німця [X]
— зневажлива назва німців, житель Швабії [IV,VII]
— німець [VI]
— Шва́ба підпустити — збрехати [5,7]
— шваба підпустити: замилити очі, збрехати [XII]
шваби:
— Так презирливо поляки називають німців [XVIII] Мусив продати корову на заріз, це два,— бо через цих швабів невистачило для неї [XVIII]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шваб — Німець, (вона) німкеня, (воно) німченя, німченятко Словник чужослів Павло Штепа
- шваб — ШВАБ див. шва́би́. Словник української мови у 20 томах
- шваб — шваб іменник чоловічого роду, істота корінний мешканець Швабії; трансільванський німець; зневажливе прізвисько німця взагалі Орфографічний словник української мови
- шваб — шва́б 1. вул. німець (ст): Юську, а ти знаєш, що наш Ясько Пацалиха, себто Іван Потіха, також десь там із швабами на фронті? (Загачевський) ◊ шва́ба підпусти́ти вул. обманути, ошукати (ст)|| = виківати 2. (перев. мн. шва́би) тарган (Лучук) (ст)||каракон Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шваб — див. шваби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шваб — ШВАБ див. шва́би. Словник української мови в 11 томах
- шваб — Шваб, -ба м. 1) Нѣмецъ. Желех. 2) насѣк. Carabus scheidleri. Вх. Пч. І. 5. Словник української мови Грінченка