шибеник

Значення в інших словниках

1. шибеник — (про одчайдушну людину, часто доброзичливо) розм. шибайголова, одчайдух, зірвиголова, урвиголова, паливода, (не робить нічого шкідливого) капосник, пустун, каверзник. Словник синонімів Полюги
2. Шибеник — Ши́беник іменник чоловічого роду місто в Хорватії Орфографічний словник української мови
3. шибеник — (вартий шибениці) вислюга, вішальник, (- дитину) капосник, каверзник, пустун, збитошник, БЕШКЕТНИК, шкода, п. ф. ШИБЕНИЦЯ, вішальниця, П. ґільйотина Словник синонімів Караванського
4. шибеник — див. бешкетник; розбійник Словник синонімів Вусика
5. шибеник — [шибеиниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іy Орфоепічний словник української мови
6. шибеник — ШИ́БЕНИК, а, ч. 1. заст. Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. “Потривайте ж, – думаю я, – коли ви вивезли матір за царину на сміх людям та й покинули на .. розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас” (І. Словник української мови у 20 томах
7. шибеник — -а, ч. 1》 заст. Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. || лайл. Той, хто заслуговує шибениці; негідник. 2》 розм. Те саме, що бешкетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. шибеник — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм. Словник синонімів української мови
9. шибеник — Ши́беник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. шибеник — ШИ́БЕНИК, а, ч. 1. заст. Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. "Потривайте ж,— думаю я,— коли ви вивезли матір за царину на сміх людям та й покинули на..розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас" (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
11. шибеник — Шибеник, -ка м. 1) Висѣльникъ, достойный висѣлицы. Відорвався, як шибеник від шибениці. Ном. № 3152. Борода як у владики, а сумління, як у шибеника. Ном. № 180. 2) Шалунъ, сорвиголова. Словник української мови Грінченка