інтердикт

Інтерди́кт:

— заборона виконання богослужінь і релігійних обрядів [40]

— заборона [48]

— заборона церковних відправ і виконання релігійних обрядів [47;46-1;46-2]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

інтердикт — Заборона Словник чужослів Павло Штепа
інтердикт — рос. интердикт (від латин. interdictum — заборона) — у Римському праві — наказ претора сторонам, що позиваються, про заборону певної дії або про здійснення певної дії. Eкономічна енциклопедія
інтердикт — інтерди́кт іменник чоловічого роду у католицькій церкві — заборона відправляння богослужінь, релігійних обрядів, що її накладав папа з метою покарання іст. Орфографічний словник української мови
інтердикт — -у, ч. 1》 У римському праві – заборона, наказ претора, рішення на користь позивача; розпорядження чи заборона якої-небудь дії однієї з сторін; у середні віки – відлучення від церкви. Великий тлумачний словник сучасної мови
інтердикт — інтерди́кт (від лат. interdictum – заборона) 1. В римському праві наказ претора сторонам, що позиваються, про заборону певної дії або про здійснення певної дії. Словник іншомовних слів Мельничука
інтердикт — I у Католицькій Церкві покарання, яке накладається на певну особу чи територію; персональний і. цілковито відлучає особу чи групу осіб від участі у релігійному житті; і. Універсальний словник-енциклопедія
інтердикт — Інтерди́кт, -ту; -ди́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
інтердикт — ІНТЕРДИ́КТ, у, ч. У католицькій церкві — повна або часткова заборона відправляння богослужінь, релігійних обрядів, що її накладав папа з метою покарання. Словник української мови в 11 томах