1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Старокостянтинів

Старокостянти́нів, -нова, -нову, в -нові (м.); старокостянти́нівський, -ка, -ке

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Старокостянтинів — Старокостянти́нів іменник чоловічого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Старокостянтинів — М. у Хмельницькій обл., райцентр, біля впадіння р. Ікопоті у р. Случ (притока Горині, басейн Прип'яті); 34 тис. мшк.; пам'ятки архітектури XVI-XVIII ст., зокрема замок (1561-71), собор Іоанна Хрестителя (1754), руїни лат. церкви (1612). Заснований 1525, місто з 1796. Універсальний словник-енциклопедія