1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

безлюдько

Безлю́дько, -ка, -кові, -дьку! -ки, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безлюдько — безлю́дько іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. безлюдько — -а, ч., розм. Те саме, що відлюдник; відлюдько. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безлюдько — БЕЗЛЮ́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що відлю́дник; відлюдько. Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні з'їсти (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
  4. безлюдько — див. відлюдкуватий Словник синонімів Вусика
  5. безлюдько — ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Словник синонімів української мови
  6. безлюдько — БЕЗЛЮ́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що відлю́дник; відлюдько. Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні з’їсти (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  7. безлюдько — Безлюдько, -ка м. Нелюдимъ. Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні ззісти. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка