безробітний

Значення в інших словниках

1. безробітний — (який не має роботи) незайнятий, діал. незатруднений. Словник синонімів Полюги
2. безробітний — безробі́тний 1 прикметник безробі́тний 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
3. безробітний — Незайнятий, г. незатруднений, жм. безробочий. Словник синонімів Караванського
4. безробітний — [беизроуб’ітнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
5. безробітний — -а, -е. 1》 Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. || у знач. ім. безробітний, -ного, ч.; безробітна, -ної, ж. Той, хто ніде не працює, не має роботи. 2》 заст. Вільний від роботи; неробочий. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. безробітний — БЕЗРОБІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. Розумієш, чим Івась її заспокоює? “Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає... Води напийся” (А. Шиян); // у знач. ім. безробі́тний, ного... Словник української мови у 20 томах
7. безробітний — БЕЗРОБІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. Розумієш, чим Івась її заспокоює? "Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає… Води напийся" (Шиян, Баланда, 1957, 105); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах
8. безробітний — рос. безработный людина працездатного віку, яка потребує роботи, але не може працевлаштуватись через незалежні від неї обставини. Eкономічна енциклопедія