боїще

Бої́ще, -ща, -щу, -щем, на -щі; -ї́ща, -ї́щ

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боїще — БО́ЇЩЕ, а, с. 1. Збільш. до бій 1, 2. Удові здавалося, що, як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб’єшся вже, так боїщем натішишся славно (Вовчок, І, 1955, 184); — Я бачу січу страшенну, боїще люте (Мирний, IV, 1955, 333). Словник української мови в 11 томах
  2. боїще — (укр.) Господарська споруда селян на Бойківщині у вигляді току для обмолоту зерна. В Україні у т. зв. "довгих хатах" бойків Б. розташовувалося між стайнею і коморою. Архітектура і монументальне мистецтво
  3. боїще — -а, с. 1》 Збільш. до бій 1), 2). 2》 Місце, де відбувався бій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. боїще — бо́їще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. боїще — БОЇ́ЩЕ, а, с. 1. Збільш. до бій 1, 2. – Я бачу січу страшенну, боїще люте (Панас Мирний); Удові здавалося, що як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем натішишся славно (Марко Вовчок). 2. Місце, де відбувався бій. Словник української мови у 20 томах
  6. боїще — Боїще, -ща с. 1) Битва, бой. Хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. ІІ. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84. 2) Мѣсто битвы. Пішли ся брати ( = битися) на олов'яне боїще. Драг. 262. Или здѣсь просто = тік? см. боїсько. Словник української мови Грінченка