бідування

Значення в інших словниках

1. бідування — бідува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. бідування — -я, с. Стан за знач. бідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бідування — БІДУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. бідува́ти. Убогій Марусі здавалось, що вже настав кінець її бідування (І. Нечуй-Левицький); Від університетських часів почалося Мартовичеве бідування. Батько не міг йому нічого давати, постарівся (В. Стефаник); Грицько .. Словник української мови у 20 томах
4. бідування — див. біда Словник синонімів Вусика
5. бідування — БІДУВА́ННЯ (бідне, нужденне життя; стан бідного), КАПА́РСТВО зах. ЗЛИ́ГОДНІ мн. (великі життєві труднощі, тяжке життя), ЗНЕГО́ДИ мн., НЕГО́ДА перев. мн., НЕЗГО́ДА, ВИПРО́БУВАННЯ перев. мн., БІДУВА́ННЯ, ХУРТОВИ́НА підсил. розм., НЕЗГО́ДИНА діал. Словник синонімів української мови
6. бідування — БІДУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. бідува́ти. Крайні бідування для мас, створювані війною, не можуть не породжувати революційним настроїв і рухів.. (Ленін, 21, 1950, 132); Убогій Марусі здавалось, що вже настав кінець її бідування (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
7. бідування — Бідува́ння, -ня с. Бѣдствованіе. Не гайся до мене озватись під час тяжкого бідування. К. Псал. 230. Словник української мови Грінченка