бінокль

Біно́кль, -кля; -но́клі, -но́клів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бінокль — БІНО́КЛЬ, я, ч. Оптичний прилад з двох паралельних, з’єднаних між собою зорових трубок для розглядання віддалених предметів. Вчора ходили ми на руїни вілли Тіберія, звідки такий чарівний краєвид на море, Везувій, Калабрію... Словник української мови в 11 томах
  2. бінокль — біно́кль (франц. binocle, від лат. bini – два і oculum – око) оптичний прилад, що складається з двох паралельно розміщених зорових труб. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. бінокль — [б'інокл'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -л'і Орфоепічний словник української мови
  4. бінокль — БІНО́КЛЬ, я, ч. Оптичний прилад із двох паралельних, з'єднаних між собою зорових трубок для розглядання віддалених предметів. Вчора ходили ми на руїни вілли Тіберія, звідки такий чарівний краєвид на море, Везувій, Калабрію... Словник української мови у 20 томах
  5. бінокль — (-я) ч.; крим., мол. Окуляри. ПСУМС, 8; СЖЗ, 18; ЯБМ, 1, 85. Словник жарґонної лексики української мови
  6. бінокль — Я, ч. Людина з банькуватими очима. Оцей бінокль? Ти що. не можеш без лупооких? Словник сучасного українського сленгу
  7. бінокль — Далекоглядка Словник чужослів Павло Штепа
  8. бінокль — біно́кль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  9. бінокль — -я, ч. Оптичний прилад з двох паралельних, з'єднаних між собою зорових трубок для розглядання віддалених предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. бінокль — Оптичний прилад, який полегшує спостереження віддалених предметів обома очима; складається з двох відповідно з'єднаних зорових труб. Універсальний словник-енциклопедія