1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

верхів’я

Верхі́в’я, -в’я, -в’ю, -в’ям, на -хі́в’ї; -хі́в’я, -в’їв, -в’ям

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верхів’я — ВЕРХІ́В’Я, я, с. 1. Верхня найвища частина чого-небудь; верх (перев. дерева, гори). Зазолотились і верхів’я дерева (Кв.-Осн., II, 1956, 41); Вдалині здіймалися верхів’я гір (Трубл., III, 1956, 402). 2. чого, перен. Словник української мови в 11 томах