1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

виволікати

Виволіка́ти, -ліка́ю, -ліка́єш; ви́волокти, -лочу, -лочеш, -лочуть; ви́волік, ви́волокла, ви́волокли; ви́волікши; ви́волочи, -чіть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виволікати — (ухопивши, перемістити щось в інше місце) витягати. Словник синонімів Полюги
  2. виволікати — виволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. виволікати — -аю, -аєш, недок., виволокти, -очу, -очеш; мин. ч. виволік, -локла, -локло; док., перех. Волочачи, витягати кого-, що-небудь звідкись за межі чогось або кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виволікати — ВИВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВОЛОКТИ, очу, очеш; мин. ч. ви́волік, локла, ло; док., кого, що. Волочучи, витягати кого-, що-небудь звідкись за межі чогось або кудись. Словник української мови у 20 томах
  5. виволікати — див. тягти Словник синонімів Вусика
  6. виволікати — ВИТЯГА́ТИ (ухопившись, переміщати звідки-небудь щось важке або великого розміру, що звичайно торкається землі), ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИВОЛІКА́ТИ, ВИТА́СКУВАТИ розм. — Док.: ви́тягти, ви́тягнути, ви́волокти, ви́таскати. Купка.. татар з галасом витягала з моря.. Словник синонімів української мови
  7. виволікати — ВИВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВОЛОКТИ, очу, очеш; мин. ч. ви́волік, локла, ло; док., перех. Волочачи, витягати кого-, що-небудь звідкись за межі чогось або кудись. Швиденько виволікає [Мавка] з лісу чималу суху деревину (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах