1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

вчинити

Вчини́ти, вчиню́, вчи́ниш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вчинити — вчини́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вчинити — ВЧИНИ́ТИ див. учиня́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. вчинити — ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови