1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

відпочити

Відпочи́ти, -чи́ну, -чи́неш; відпочи́нь, -чи́ньмо, -чи́ньте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпочити — відпочи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відпочити — див. відпочивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпочити — ВІДПОЧИ́ТИ див. відпочива́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відпочити — див. відпочивати Словник синонімів Вусика
  5. відпочити — відпочива́ти / відпочи́ти (спочи́ти) се́рцем (душе́ю). Заспокоюватися чим-небудь; знаходити душевний спокій в чому-небудь. Шкода йому стало того давнього, на котрому він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ (Панас Мирний); Спасибі тобі... Фразеологічний словник української мови
  6. відпочити — ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. відпочити — ВІДПОЧИ́ТИ див. відпочива́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. відпочити — Відпочити см. відпочивати. Словник української мови Грінченка