вілляти

Вілля́ти, вілля́ю, вілля́єш і віллю́, віллє́ш; вілля́в, вілля́ла

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вілляти — вілля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вілляти — див. увілляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вілляти — ВІЛЛЯ́ТИ див. увілля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вілляти — ВІЛЛЯ́ТИ див. увілля́ти. Словник української мови в 11 томах