1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дерун

Деру́н, -на́; -руни́, -ні́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерун — деру́н 1 іменник чоловічого роду, істота здирник розм. деру́н 2 іменник чоловічого роду млинець Орфографічний словник української мови
  2. дерун — I -а, ч., розм. 1》 Те саме, що здирник. 2》 Той, хто забирає з гнізда яйця або пташенят диких птахів. II див. деруни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дерун — див. злодій; скупий Словник синонімів Вусика
  4. дерун — ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм. Словник синонімів української мови
  5. дерун — ДЕРУ́Н¹, а́, ч., розм. 1. Те саме, що зди́рник. Піп — дерун: дере і з живого, і з мертвого (Укр.. присл.., 1955, 22); — Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, .. п’яницю, безсовісного деруна та ошуканця (Фр., IV, 1950, 315). Словник української мови в 11 томах