1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дзюркотати

Дзюркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть; -кочи́, -кочі́ть і дзюркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть; -коти́, -коті́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюркотати — дзюркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дзюркотати — -оче і дзюркотіти, -тить, недок. Підсил. до дзюрчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзюркотати — див. лити Словник синонімів Вусика
  4. дзюркотати — ДЗЮРЧА́ТИ (про текучу воду — утворювати монотонні булькотливі звуки), ДЗЮРКОТА́ТИ (ДЗЮРКОТІ́ТИ), ЖУРЧА́ТИ, БУРЧА́ТИ розм., БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., РОПТА́ТИ діал., ЧУ́РКАТИ діал., ЧУРКОТІ́ТИ діал.; БРИНІ́ТИ, ЖЕБОНІ́ТИ розм. (високо, тоненько). Словник синонімів української мови
  5. дзюркотати — ДЗЮРКОТА́ТИ, о́че і ДЗЮРКОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Підсил. до дзюрча́ти. Десь у темряві стиха дзюркотять струмочки з-під талого снігу, дихає звідусіль весною (Вас., І, 1959, 375); Тихо дзюркотіла вода з крана (Руд., Вітер.., 1958, 291); *Образно. Словник української мови в 11 томах