1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

доброчинець

Доброчи́нець, -чи́нця; -чи́нці, -ців

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доброчинець — доброчи́нець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. доброчинець — Добродійник, філантроп, милостивець, ласкавець, патрон, р. добродій; (митців) меценат. Словник синонімів Караванського
  3. доброчинець — -нця, ч., рідко. Те саме, що добродійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доброчинець — Добродій Словник чужослів Павло Штепа
  5. доброчинець — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  6. доброчинець — ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови
  7. доброчинець — ДОБРОЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., рідко. Те саме, що доброді́йник. Кобзар кидає в гурт селян.. виклик звабний і сміливий, звіряє людям свій словесний скарб, наче запевняє їх, що він єдиний для них у світі доброчинець (Рибак, Помилка.., 1940, 135); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  8. доброчинець — Доброчинець, -нця м. = добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80. Словник української мови Грінченка