1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

доконче

Доко́нче, доконе́чне, присл.

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доконче — доко́нче прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. доконче — пр., конче, конечно, неодмінно, обов'язково, доконечне; (треба) о. до зарізу, кров з носа. Словник синонімів Караванського
  3. доконче — присл. Те саме, що доконечно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доконче — див. обов'язково Словник синонімів Вусика
  5. доконче — ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм. Словник синонімів української мови
  6. доконче — ДОКО́НЧЕ, присл. Те саме, що доконе́чно. Вони були певні, що приятелі говорять доконче за їх [них], та ще й щось дуже цікаве (Н.-Лев., III, 1956, 319); Переляканий батько ледве переконав його, що вчитись доконче треба (Гжицький, У світ.., 1960, 10). Словник української мови в 11 томах
  7. доконче — Доконче нар. = доконечне. Дещо. 99. Доконче привезу (книжок). Левиц. Пов. 209. Словник української мови Грінченка