1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

докінчити

Докінчи́ти, -кінчу́, -кі́нчиш, -кі́нчать

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докінчити — докінчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. докінчити — див. докінчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докінчити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
  4. докінчити — ДОКІНЧИ́ТИ див. докі́нчувати. Словник української мови в 11 томах
  5. докінчити — Докінчити см. докінчувати. Словник української мови Грінченка