1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

долучити

Долучи́ти, -лучу́, -лу́чиш, -лу́чать

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долучити — долучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. долучити — див. долучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. долучити — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. долучити — ДОЛУЧИ́ТИ див. долуча́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. долучити — Долуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. долучити, -чу, -чиш, гл. Прибавлять, прибавить. Словник української мови Грінченка