1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дукар

Дука́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дукар — дука́р іменник чоловічого роду, істота розм., арх. Орфографічний словник української мови
  2. дукар — -я, ч., розм., заст. Те саме, що дука. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дукар — див. багатий Словник синонімів Вусика
  4. дукар — БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Р розм., СИ́ТИЙ перев. мн., ТОВСТОСУ́М розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ зневажл., ДУ́КА заст., ДУКА́Р заст., ДУКА́Ч заст., КАПІТАЛІ́СТ розм., жарт.; КРЕЗ (про надзвичайно багату людину). Словник синонімів української мови
  5. дукар — ДУКА́Р, я́, ч., розм., заст. Те саме, що ду́ка. [Антон:] Що ж, коли батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці (Кроп., І, 1958, 172); Скаредний дукар правив з людей непомірні гроші (Л. Янов., І, 1959, 317). Словник української мови в 11 томах