1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дідівський

Діді́вськи́й, -ка́, -ке́

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідівський — Прохацький, жебрацький [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. дідівський — ді́дівський прикметник діді́вський прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дідівський — Предків, предківський, пращурів, прабатьківський, прадідівський, прадідній; П. старовинний, ДАВНІЙ. Словник синонімів Караванського
  4. дідівський — -а, -е. 1》 Прикм. до дід 1), 2). || Належний дідові. || Такий, як у діда, власт. дідові. 2》 Власт. дідам (у 4 знач.), предкам; старовинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дідівський — дідівський: ◊ дідівський сентиме́нт → сентимент Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. дідівський — СТАРОВИ́ННИЙ (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), СТАРОДА́ВНІЙ, ПРАДА́ВНІЙ, СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЖИ́ТНІЙ, ДІДІ́ВСЬКИЙ, ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, ПРА́ДІДНИЙ, ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, ДОПОТО́ПНИЙ ірон., жарт. Словник синонімів української мови
  7. дідівський — ДІДІ́ВСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до дід 1, 2; // Належний дідові. Була ж і нивка, одна і друга, ще дідівська, а третю він [Наум] сам вже купив (Кв.-Осн., II, 1956, 24); Тільки очі Горять дідівські (Мал., Любов, 1946, 90); // Такий, як у діда, власт. дідові. Словник української мови в 11 томах
  8. дідівський — Дідівський, -а, -е 1) Дѣдовскій, предковскій. Спом'яни на них дідівську, прадідівську славу. Хата. 108. Твій рід на срібло проміняв звичай дідівський, старосвітський. Сніп. 98. 2) Нищенскій. Словник української мови Грінченка