1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

загуркотати

Загуркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і загуркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загуркотати — загуркота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загуркотати — див. падати Словник синонімів Вусика
  3. загуркотати — -очу, -очеш, загуркотіти, -очу, -отиш, док. 1》 Підсил. до загуркати. 2》 Почати гучно, з гуркотом стріляти (про кулемети, гармати і т. ін.). 3》 З шумом, гуркотом піти, побігти, поїхати і т. ін. || безос. 4》 Голосно заговорити, закричати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загуркотати — ЗАГУРКОТА́ТИ див. загуркоті́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. загуркотати — Загуркота́ти, -чу, -чеш и загуркотіти, -чу, -тиш гл. 1) Загремѣть раскатами. Ком. II. 34. Буря повстала, загуркотіло. Мет. 58. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Левиц. Пов. Словник української мови Грінченка