збочити
Збо́чи́ти, збо́чу́, збо́чи́ш, збо́ча́ть; не збоч, збо́чте
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збочити — збо́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- збочити — див. збочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збочити — збо́чувати / збо́чити з шля́ху́. Відхилятися від правильного напрямку в діяльності, поведінці, поглядах. Вона (Регіна) домагається зміни напрямку (газети)... Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (І. Фразеологічний словник української мови
- збочити — ЗБО́ЧИТИ див. збо́чувати. Словник української мови в 11 томах
- збочити — Збочи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Уклониться въ сторону. Павлогр. у. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. Гол. І. 120. 2) Покривить душою, сдѣлать несправедливость. Зміев. у. Словник української мови Грінченка