1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

збурити

Збу́рити, -рю, -риш, -рять; збур, збу́рте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збурити — збу́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збурити — див. збурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збурити — Розорити, зруйнувати Словник застарілих та маловживаних слів
  4. збурити — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. збурити — ЗБУ́РИТИ див. збу́рювати. Словник української мови в 11 томах
  6. збурити — Збурити, -ся см. збуряти, -ся. Словник української мови Грінченка