змога

Значення в інших словниках

1. змога — змо́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. змога — Змо́га. Можливість. ● По змозі — по можливості. По змозі повинен учитель приладити собі задачі вже на якийсь час, а навіть і на цілий рік, і то так, аби перші були лекші, а далі чимраз труднійші (Канюк, 1911, 97). Українська літературна мова на Буковині
3. змога — Спроможність, спромога, здатність, у фр. мога; (шанс) нагода, можливість. Словник синонімів Караванського
4. змога — див. можливість; сила Словник синонімів Вусика
5. змога — [змога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
6. змога — -и, ж. 1》 Спроможність, здатність що-небудь робити. || перев. мн., діал. Здібності до чого-небудь. Не в змозі — не маючи сил. 2》 Сприятлива умова, обставина, можливість для здійснення чого-небудь. По змозі — в міру можливості, наскільки можливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. змога — змога: ◊ коби́ така́ змога, як охота про те, що бажання не збігаються з можливостями (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. змога — СПРОМО́ЖНІСТЬ (наявність сили, вміння і т. ін. до здійснення чого-небудь), ЗМО́ГА, СПРОМО́ГА розм., МО́ГА заст. І раптом схопився, збуджений переляком.. Відібрало йому спроможність крикнути на ґвалт (І. Словник синонімів української мови
9. змога — ЗМО́ГА, и, ж. 1. Спроможність, здатність що-небудь робити. Поки ж моєї сили і змоги — я готов служить Вам, чим і як зможу (Коцюб., III, 1956, 261); Так і моєї змоги Крапля, хоча й мала, Цвітом людські дороги Красить і застила (Мал. Словник української мови в 11 томах
10. змога — Змога, -ги ж. Возможность. Терпіла я, терпіла, так уже змоги не стало: взяла та й покинула його, живи собі сам. Словник української мови Грінченка