1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

ковальчук

Ковальчу́к, -ка́, -ко́ві, -чуку́! -чуки́, -кі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ковальчук — Ковальчу́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. ковальчук — -а, ч. 1》 Підмайстер коваля. 2》 розм. Син коваля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковальчук — КОВАЛЬЧУ́К, а́, ч. 1. Підмайстер коваля. Змалку сиротою лишився [коваль], змалку по наймах біля череди, потім за ковальчука в кузні, по заробітках (А. Головко); Юрко Корж – ковальчуком при дядьку Федосію працює (Ю. Мушкетик). 2. розм. Син коваля. Словник української мови у 20 томах
  4. ковальчук — КОВАЛЬЧУ́К, а, ч. 1. Підмайстер коваля. Змалку сиротою лишився [коваль], змалку по наймах біля череди, потім за ковальчука в кузні, по заробітках (Головко, II, 1957, 211); Юрко Корж — ковальчуком при дядьку Федосію працює (Мушк., Чорний хліб, 1960, 16). 2. розм. Син коваля. Словник української мови в 11 томах
  5. ковальчук — Ковальчук, -ка м. = коваленко 1. 2) Ученикъ кузнеца. Словник української мови Грінченка