коцюбитися

Значення в інших словниках

1. коцюбитися — коцю́битися дієслово недоконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
2. коцюбитися — див. перечити; чванитися Словник синонімів Вусика
3. коцюбитися — -блюся, -бишся; мн. коцюбляться; недок., фам. Опинатися, упиратися, комизитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коцюбитися — КОЦЮ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. коцю́бляться; недок., фам. Опинатися, упиратися, комизитися. То вже вір сьому – чого ще ти коцюбишся! (Номис); – Годі, Герасиме, коцюбитись, нехай вже так, начальство хоче.. Словник української мови у 20 томах
5. коцюбитися — УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯ розм., КОМИЗИТИСЯ розм., ЄРЕПЕ́НИТИСЯ розм., КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ЛАМА́ТИСЯ розм., КОЦЮ́БИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
6. коцюбитися — КОЦЮ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. коцюбляться; недок., фам. Опинатися, упиратися, комизитися. То вже вір сьому — чого ще ти коцюбишся! (Номис, 1864, № 10744); — Ну-ну, чого б я ото коцюбився? Ось побачиш, ми з тобою не тільки в цьому порозуміємось (Шовк., Людина.., 1962, 245). Словник української мови в 11 томах
7. коцюбитися — Коцюбитися, -блюся, -бишся гл. Артачиться. То вже вірь сьому — чого ще ти коцюбишся? То ж не один хто сказав, громада вирекла. Ном. 10744. Словник української мови Грінченка