1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

крутіж

Круті́ж, -тежу́, -же́ві; -тежі́, -жі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутіж — Кру́тіж: — прірва [27] Словник з творів Івана Франка
  2. крутіж — круті́ж іменник чоловічого роду вир рідко Орфографічний словник української мови
  3. крутіж — див. вир; вихор Словник синонімів Вусика
  4. крутіж — -тежу, ч., рідко. Те саме, що вир 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крутіж — КРУТІ́Ж, тежу́, ч. 1. Те саме, що вир 1. Великий жаль вхопив Івана за серце .. Його тягло скочити з скелі у крутіж (М. Коцюбинський); Кругом одної верби зробився вир-крутіж. Що попаде туди, крутиться, як колесо в млині (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. крутіж — ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше... Словник синонімів української мови
  7. крутіж — КРУТІ́Ж, тежу́, ч., рідко. Те саме, що вир 1. Великий жаль вхопив Івана за серце.. Його тягло скочити з скелі у крутіж (Коцюб., II, 1955, 332); Розсікав [Тимофій] тугі підводні течії, могутніми плечима з розгону кришив крутежі (Стельмах, II, 1962, 204). Словник української мови в 11 томах
  8. крутіж — Крутіж, -жа м. Водоворотъ, омутъ. Шух. І. 6. І як у той крутіж упав у ті прокляті чорні очі. Федьк. II. 66. Словник української мови Грінченка