кірасир

Значення в інших словниках

1. кірасир — кіраси́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. кірасир — -а, ч., іст. 1》 Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою. 2》 У західноєвропейських та російській (до 1917 р.) арміях – солдат або офіцер деяких гвардійських кавалерійських полків. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кірасир — Кіннотчик (броневий) Словник чужослів Павло Штепа
4. кірасир — КІРАСИ́Р, а, ч., військ., іст. Вершник важкої кавалерії в західноєвропейських та російській арміях XVII – початку XX ст., який носив кірасу. Кірасир .. Словник української мови у 20 томах
5. кірасир — кіраси́р (франц. cuirassier) вершник важкої кавалерії в російській та західноєвропейських арміях 17 – початку 20 ст., який носив кірасу. Словник іншомовних слів Мельничука
6. кірасир — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
7. кірасир — КІРАСИ́Р, а, ч., іст. 1. Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою. Кірасир.. замірився був важким шестипером, уже й рубонув би, коли б в останню мить не вихопився на Коні якийсь чужинець (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 89). Словник української мови в 11 томах