1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

мужичка

Мужи́чка, -чки, -чці; -жи́чки, -жи́чок

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мужичка — мужи́чка іменник жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. мужичка — -и, ж., заст., зневажл. Жін. до мужик 1), 2); селючка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мужичка — МУЖИ́ЧКА, и, ж., зневажл. Жін. до мужи́к 1, 2; селючка. Чому вона родилась бідною мужичкою, чом не панночкою? (М. Коцюбинський); – Ти сміла? – заверещить пані .. – Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. мужичка — МУЖИ́ЧКА, и, ж., дорев., зневажл. Жін. до мужи́к 1, 2; селючка. Чому вона родилась бідною мужичкою, чом не панночкою? (Коцюб., І, 1955, 97); — Ти сміла? — заверещить пані.. — Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. (Вовчок, І, 1955, 136). Словник української мови в 11 томах
  5. мужичка — Мужичка, -ки ж. Крестьянка, мужичка. Де таки сьому статись, щоб пан та взяв мужичку? Кв. І. 224. Словник української мови Грінченка