налюшник

Значення в інших словниках

1. налюшник — налю́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. налюшник — -а, ч., налюшня, -і, ж. Мотузка, шкіряне чи луб'яне кільце, що з'єднує люшню з полудрабком. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. налюшник — НАЛЮ́ШНИК, а, ч. Кільце, яким приєднують люшню до полудрабка. Гість зліз поволі з високого воза й плигнув додолу, держачись за налюшник (І. Нечуй-Левицький); Северко назавжди запам'ятав, що гужівками зветься та лоза, з якої крутять налюшники (А. Словник української мови у 20 томах
4. налюшник — НАЛЮ́ШНИК, а, ч. Кільце, яким прив’язується люшня до полудрабка. Северко назавжди запам’ятав, що гужівками зветься та лоза, з якої крутять налюшники (Іщук, Вербівчани, 1961, 7). Словник української мови в 11 томах
5. налюшник — Налю́шник, -ка м., налюшня, -ні, ж. Веревочное, кожаное или скрученное изъ дерева кольцо, которымъ привязывается люшня́ къ полудрабку. Чуб. VII. 413. Рудч. Чп. 250. Словник української мови Грінченка