1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

нарадити

Нара́дити, -ра́джу, -ра́диш; -ра́дь, -ра́дьмо, -ра́дьте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарадити — нара́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нарадити — див. нараджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нарадити — НАРА́ДИТИ див. нара́джувати. Словник української мови у 20 томах
  4. нарадити — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. нарадити — НАРА́ДИТИ див. нара́джувати. Словник української мови в 11 томах
  6. нарадити — Нараджувати, -джую, -єш сов. в. нарадити, -джу, -диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать. Вже вони мені пороги позбивали, ходячи да нараджуючи, щоб я притьмом брався. Г. Барв. 413. Хороше нарадив. Ном. № 6122. Її чоловіка хтось і нарадив. Мнж. 9. Словник української мови Грінченка