непокоїти

Значення в інших словниках

1. непокоїти — непоко́їти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. непокоїти — Турбувати, бентежити, не давати спокою, р. клопотати; (душу) хвилювати, тривожити, мулити серце. Словник синонімів Караванського
3. непокоїти — -ою, -оїш, недок., перех. 1》 Порушувати чий-небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. 2》 Викликати хвилювання, тривогу, побоювання; приводити у стан неспокою, занепокоєння; хвилювати. 3》 Завдавати фізичного болю; турбувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непокоїти — НЕПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., кого, що. 1. Порушувати чий-небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. Човник повернувся трохи боком, але Гапка не хотіла непокоїти діда і вже не обзивалася (Л. Словник української мови у 20 томах
5. непокоїти — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ... Словник синонімів української мови
6. непокоїти — НЕПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., перех. 1. Порушувати чий-небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. Човник повернувся трохи боком, але Гапка не хотіла непокоїти діда і вже не обзивалася (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
7. непокоїти — Непокоїти, -ко́ю, -їш гл. Безпокоить, тревожить. Словник української мови Грінченка