1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

обскрібати

Обскріба́ти, -кріба́ю, -кріба́єш; обскребти́, -кребу́, -кребе́ш; обскрі́б, -скребла́, -кребли́; обскрі́бши

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обскрібати — обскріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обскрібати — і обшкрібати, -аю, -аєш, недок., обскребти і обшкребти, -бу, -беш; мин. ч. обскріб, -скребла, -скребло; док., перех. Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обскрібати — ОБСКРІБА́ТИ, ОБШКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКРЕБТИ́, ОБШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. обскрі́б, скребла́, скребло́; док., що. Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось. Біля нього сидів Микола, тихо обскрібав з лопати присохлу землю (В. Словник української мови у 20 томах
  4. обскрібати — ОБСКРІБА́ТИ і ОБШКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКРЕБТИ́ і ОБШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. обскрі́б, скребла́, скребло́; док., перех. Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось. Біля нього сидів Микола, тихо обскрібав з лопати присохлу землю (Кучер, Чорноморці, 1956, 108). Словник української мови в 11 томах
  5. обскрібати — Обскрібати, -бію, -єш сов. в. обскребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Оскребать, оскресть. Словник української мови Грінченка