окупувати

Окупува́ти, -пу́ю, -пу́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окупувати — окупува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. окупувати — -ую, -уєш, док., окуповувати, -ую, -уєш, недок., перех. Здійснювати окупацію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окупувати — ОКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що. 1. Здійснювати окупацію (у 1 знач.). Угорське військо в 1188 р. окупувало Галич (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. окупувати — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. окупувати — ОКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати окупацію. Угорське військо в 1188 р. окупувало Галич (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 561); На початку війни [румунським] солдатам пояснювали, що війна для них закінчиться, як тільки вони окупують Бессарабію (Кучер, Чорноморці, 1956, 130). Словник української мови в 11 томах