1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

пановитий

Панови́тий, -та, -те

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пановитий — панови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пановитий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  3. пановитий — -а, -е. Гордовитий, пихатий, як пан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пановитий — ПАНОВИ́ТИЙ, а, е. Гордовитий, пихатий, як пан. До Галі йому не хотілося, бо, правду кажучи, трохи було боязко, щоб пановиті батьки її не вирядили його (С. Васильченко); Раз обрали собі люди старшину. Словник української мови у 20 томах
  5. пановитий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. пановитий — ПАНОВИ́ТИЙ, а, е. Гордовитий, пихатий, як пан. До Галі йому не хотілося, бо, правду кажучи, трохи було боязко, щоб пановиті батьки її не вирядили його (Вас., І, 1959, 163); Раз обрали собі люди старшину. Словник української мови в 11 томах
  7. пановитий — Панови́тий, -а, -е Съ барскими замашками, привычками. Додра наче і людина була його жінка, тільки пановита дуже. О. 1861. VIII. 16. Сей чоловік не простий, щоб усе їв наше, ні, він на се дуже пановитий. Словник української мови Грінченка