1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

пастівень

Па́сто[і]вень, -тівня, -вневі; -тівні, -внів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пастівень — па́стівень іменник чоловічого роду пасовище діал. Орфографічний словник української мови
  2. пастівень — див. пасовисько Словник синонімів Вусика
  3. пастівень — пастовень, -вня, ч., діал. Пасовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пастівень — ПА́СТІВЕНЬ, ПА́СТОВЕНЬ, вня, ч., діал. Пасовище. Дарка зібрала остатню силу та й чкурнула від матері поза городдям на пастовень (Леся Українка); На пастівні, у вільшині, що підступала до самісінького подвір'я, невгавали соловейки (М. Словник української мови у 20 томах
  5. пастівень — ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  6. пастівень — ПА́СТІВЕНЬ, ПА́СТОВЕНЬ, вня, ч., діал. Пасовище. Дарка зібрала остатню силу та й чкурнула від матері поза городдям на пастовень (Л. Укр., III, 1952, 632); На пастівні, у вільшині, що підступала до самісінького подвір’я, невгавали соловейки (М. Ол., Леся, 1960, 79). Словник української мови в 11 томах
  7. пастівень — Пастіве́нь, -вня́ м. Отгороженная подъ пастбище земля вблизи жилья. Черниг. у. Словник української мови Грінченка