патріот

Значення в інших словниках

1. патріот — патріо́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. патріот — (свого народу) ур. син, (український) ок. соборник; З. П. націоналіст. Словник синонімів Караванського
3. патріот — -а, ч. 1》 Той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий заради них на жертви і подвиги. 2》 перен. Людина, яка палко любить що-небудь, віддана якійсь справі (патріот міста та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. патріот — ПАТРІО́Т, а, ч. Той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Патріот своєї Батьківщини; – Я не гірший патріот від другого: я люблю своє рідне (Л. Словник української мови у 20 томах
5. патріот — За народ і волю, віддаємо життя і долю. За народ і вітчину вірні сини приносять в жертву своє життя і майно. Любов к вітчині де героїть, там вража сила не встоїть. Велика любов вітчини, прожене найзавзятіщих ворогів. Приповідки або українсько-народня філософія
6. патріот — патріо́т (від грец. πατριώτης – земляк, співвітчизник) людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові, його найкращим демократичним і революційним традиціям. Словник іншомовних слів Мельничука
7. патріот — ПАТРІО́Т, а, ч. Той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Радянський народ своєї Батьківщини великий патріот (Укр.. присл.., 1955, 406); — Я не гірший патріот від другого: я люблю своє рідне (Март. Словник української мови в 11 томах
8. патріот — Патріо́т, -та м. Патріотъ. Презавзятий патріот. Шевч. 463. Як слід доброму патріотові робити. О. 1861. IX. 180. Словник української мови Грінченка