подерти

Значення в інших словниках

1. подерти — поде́рти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. подерти — і подрати, -деру, -дереш; мин. ч. подер, -ла, -ло і подрав, -драла, -драло; наказ. сп. подери. 1》 перех. Док. до дерти і драти 1), 4). 2》 неперех., перен., розм. Док. до драти 7). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подерти — ПОДЕ́РТИ, ПОДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. поде́р, ла, ло і подра́в, дра́ла, ло; наказ. сп. подери́. 1. кого, що. Док. до де́рти і дра́ти 1, 4. Вони подерли на собі сорочки, бились навкулачки (І. Словник української мови у 20 томах
4. подерти — поде́рти : ◊ ла́ха поде́рти → лах Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. подерти — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
6. подерти — РВА́ТИ (порушуючи цілісність чогось, різким рухом розділяти його на частини), РОЗРИВА́ТИ, РОЗДИРА́ТИ, ДЕ́РТИ (ДРА́ТИ), РОЗПАНА́ХУВАТИ розм., ПАНА́ХАТИ розм.; ШМАТУВА́ТИ, РОЗШМАТО́ВУВАТИ, ШМАТКУВА́ТИ розм., ШАБАТУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
7. подерти — ПОДЕ́РТИ і ПОДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. поде́р, ла, ло і подра́в, дра́ла, ло; наказ. сп. подери́. 1. перех. Док. до де́рти і дра́ти 1, 4. Вони подерли на собі сорочки, бились навкулачки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. подерти — Поде́рти, -ру́, -ре́ш гл. 1) Порвать, изорвать. Зіма!.. хліба нема, чоботи подерті, доведеться вмерти. Канев. у. 2) Исцарапать. Як зачав котом по тілі дерти, — чисто подер тіло. Рудч. Ск. І. 173. Словник української мови Грінченка