1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

подзюбати

Подзьо́ба́ти, -дзьо́ба́ю, -дзьо́ба́єш і подзю́ба́ти, -ба́ю, -ба́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подзюбати — подзю́ба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подзюбати — див. подзьобати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подзюбати — ПОДЗЮ́БА́ТИ див. подзьо́ба́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. подзюбати — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док. Словник синонімів української мови
  5. подзюбати — ПОДЗЮ́БА́ТИ див. подзьо́ба́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. подзюбати — Подзюбати, -баю, -єш гл. 1) Поклевать. Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали. 2) подзюбаний. Изрытый оспой. Хоча бо я й подзюбана на виду, таки ж бо я зроблена доладу. Чуб. V. 1125. Там така гидка пика подзюбана. Лебед. у. Словник української мови Грінченка