1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

поновляти

Поновля́ти, -ля́ю, -ля́єш; понови́ти, -новлю́, -но́виш, -влять

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поновляти — поновля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поновляти — (дружбу) відновляти, відновлювати; (сили) повертати. Словник синонімів Караванського
  3. поновляти — див. поновлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поновляти — ПОНОВЛЯ́ТИ див. поно́влювати. Словник української мови у 20 томах
  5. поновляти — ВІДТВО́РЮВАТИ (надавати первісного стану або вигляду за рештками чи описом), ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ПОНО́ВЛЮВАТИ, ПОНОВЛЯ́ТИ, РЕКОНСТРУЮВА́ТИ, РЕПРОДУКУВА́ТИ (у пам'яті). — Док.: відтвори́ти, віднови́ти, понови́ти, реконструюва́ти, репродукува́ти. Словник синонімів української мови
  6. поновляти — ПОНОВЛЯ́ТИ див. поно́влювати. Словник української мови в 11 томах
  7. поновляти — Поновля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. поновити, -влю́, -виш, гл. 1) Возобновлять, возобновить, 2) Обновлять, обновить. К. МХ. 45. К. ХП. 12. Тогді б ми тінь Олега звеселили і щит його на брамі поновили. К. Бай. 85. Нумо слово рятувать, славу предків поновлять. К. Дз. 106. Словник української мови Грінченка